Створення умов для дітей з особливими потребами

Створення умов для органiзацiї роботи з дiтьми з особливими потребами

                    Основним завданням педагогічного процесу в контексті інклюзивної освіти має стати створення особливої установки щодо «особливої дитини», а саме: в освітньому закладі має домінувати не жаль до такої дитини, а турбота, емпатійність, чуйність і тактовна взаємодія, з одного боку, а з іншого – ставлення до неї як до рівноправного члена колективу.

        У групі може бути  не більше трьох дітей з особливостями психофізичного розвитку . При цьому доцільно комплектувати дітей, які мають порушення однієї категорії (слуху або зору тощо). Час перебування таких дітей в навчальному закладі може змінюватися наказом  директора цього закладу на підставі висновків психолого-медико-педагогічного обстеження.

  Для дітей з ОПР необхідні спеціальні пристосування приміщень закладу:

 обладнання місця для гри,куточка усамітнення;

 створення центрів діяльності;

 наповнення центрів діяльності відповідними навчальними матеріалами,посібниками,літературою,індивідуальними картками-     завданнями;

 розташування меблів таким чином,щоб діти могли працювати індивідуально;

 можливість вільно обирати центр діяльності і переміщуватися з одного центру до іншого.

Для ефективності навчально-виховного процесу сприяють різні форми роботи:

 робота з індивідуальними інструкціями;                                                     

 самостійні заняття;

 робота в парах;

 робота груп кооперативного навчання.

        У дітей з ОПР розвиток мовлення і розвиток мислення - взаємоповязані процеси. Важкі мовленнєві розлади супроводжуються специфічними особливостями інтелектуальної діяльності дитини. Названі відхилення негативно впливають на формування в дитини різних форм діяльності (рухової,усіх видів образотворчої), спричиняють труднощі у засвоєнні математичних знань та мови . До того ж мовленнєві дефекти порушують можливість вільного спілкування дитини з іншими людьми. Необхідною умовою корекційно-педагогічної роботи з дітьми, що мають вади мовлення,є пряма та опосередкована психотерапія мовленнєвих розладів.  

       Принцип збагачення мовленнєвої практики реалізується за такими напрямами:

 мовленнєвий контакт з дітьми зі збереженим слухом в умовах безпосереднього спілкування;

 спеціальна робота із засвоєння основних мовних закономірностей   (робота із логопедом).

       Зміст,форми та методи навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку мають бути корекційно спрямованими. Це означає, що кожна тема ,яка вивчається має сприяти не лише засвоєнню знань, умінь, навичок, а й виправленню вад психофізичного розвитку. Також має враховуватися індивідуальна структура дефекту кожної дитини (первинний дефект, вторинні дефекти,подальші ускладнення) та збережені можливості, тобто вивчити досвід дитини,її спрямованість,поведінку.

       Для дітей з порушенням розумового розвитку характерними є органічні ушкодження кори головного мозку,внаслідок яких спостерігається недостатня сформованість усіх складових психіки і передусім порушення пізнавальних процесів. Виявляється своєрідність у розвитку відчуттів, сприймання,уяви, мовлення,уваги.

      Особливості процесу навчання дітей з вадами інтелекту:

 повільність процесу навчання;

 повторюваність у навчанні;

 простіший виклад матеріалу;                                                                           

 поглиблений індивідуальний та диференційований підходи;

 предметно-наочний характер навчання;

 розвиток стимулів до навчання та пізнавальних процесів;

 опора на більш розвиненні здібності дитини.

          З метою відстеження ефективності корекційно-педагогічної роботи вихователь може використовувати програму спостережень за соціально-емоційним розвитком,розвитком мовлення, фізичним розвитком та розвитком творчих здібностей. Спостереження проводиться двічі на рік:восени та навесні. Результати спостереження заносять до таблиці,в якій зазначено критерії сформованості та використання навичок  (рідко,час від часу,часто, постійно). Матеріали спостереження можуть бути частиною підсумкового оцінювання розвитку дитини.

        Спостереження соціально-емоційного розвитку(соціальні та робочі навички) здійснюється за такими показниками:

 повага до інших(виявляє привітність і турботу до інших);

 демонстрація самоконтролю (позитивно реагує на критику,виявляє самостійність у набутті навичок самообслуговування);

 організаційні навички(знає розміщення матеріалів,організовує робоче місце);

 продуктивні навички у роботі(вміє використовувати допомогу і працювати самостійно,активно залучається до навчальних видів діяльності,легко переходить до нових ситуацій).

         У спостереженні фізичного розвитку суттєву увагу приділяють загальній моториці, зокрема:

 протягом дня підтримує фізичну активність;

 в іграх виявляє відповідну моторність;

 робить рухи тіла відповідно до темпу музики.

        Спостереження за розвитком мовлення проводиться за такими показниками:   

 володіє структурою усного мовлення;

 сформованні слухацькі навички;

 прагне послідовно переказувати події,ставити доречні запитання;